В історії кожного народу, серед її великих творців, є люди, імена яких оповиті невмерущою любов’ю та славою. Таким самородком в українців є Тарас Григорович Шевченко, чия безмертна спадщина – одна з найбільших вершин людського духу. Тарас Шевченко для України – не просто народний поет, якого доля обдарувала багатьма талантами. Національний пророк, апостол правди, заступник правди, заступник знедолених, провидець – так називають його українці. Святе ім’я Тараса не вмре повік, йому, як сонцю, вічно пламеніти. Не забули українці свого Великого Кобзаря. Його сім’я входить у наше життя з дитинства, з маминих пісень, з наших перших книжок, а з роками Шевченкове слово стає все ближчим, все дорожчим. «Кобзар» уже давно став настільною книгою, оберегом кожної оселі. В школі пройшли урочисті заходи з нагоди ювілею Великого Кобзаря., Учні та вчителі підготували літературно-музичну композицію «Шевченко завжди сучасний». Пісні на вірші Тараса Григоровича, яскраві танки у колоритних національних костюмах, сценки з життя поета, монологи-роздуми над долею України та цінністю свободи. Все це школярі поєднали у різножанрову композицію, зобразивши Шевченка не у класичному прочитанні та показавши образ талановитої багатогранної особистості, що й сьогодні надихає молодь. «Думи мої, думи мої, лихо мені з вами!», «Було колись в Україні ревіли гармати» – знайомі кожному ще зі шкільної лави рядки поета у вустах натхненних юних акторів отримували новий зміст. Жодного глядача, ані малого, ані великого, така щирість не залишила байдужим. Навіть якби Шевченко не став геніальним поетом, то він все одно був би відомий світові як великий український художник. Поетична спадщина Кобзаря налічує понад 240 творів, а живописна – близько 1200 робіт (олійних картин, акварелей, сепій, офортів, малюнків). Сама кількість цих творів свідчить, що малярству він приділяв велику увагу. Учні 5-11 класів взяли участь у проведенні літературно – мистецьких годин, присвячених 200-й річниці від дня народження Т.Шевченка. Учні розповіли про те, як починався шлях Шевченка до живопису, про періоди творчості Тараса, про його майстерність колірного контрасту і світлотіні. Не випадково в Петербурзькій Академії мистецтв його називали «руським Рембрандтом».  |